На початку XX століття Україна пережила три періоди штучного голоду: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роки. Найтрагічнішим з них виявився голод 1932-1933 років, оскільки масове фізичне винищення українських хліборобів було свідомим терористичним актом тоталітарної системи. Радянський режим Йосифа Сталіна вибудував план знищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів та майна – як штрафи за невиконання плану здачі хліба. Україна визнала Голодомор геноцидом відповідним законом від 28 листопада 2006 року. Наразі це також визнали 23 держави. Ми пам’ятаємо, щоб ніколи не забути.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас — бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
