Одним з найжорстокіших злочинів сталінізму проти україн¬ського народу був організований голод 1932—1933 рр. До цього Голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти кол¬госпну систему з початку колективізації. Голод 1932-1933 рр. для українців був тим же, що нацистський геноцид для євреїв ,бо різанина 1915 р. для вірмен. Ця трагедія, масштаби якої просто неможливо усвідомити, нанесла нації непоправний удар, соціальні, психологічні і демографічні наслідки якого дають знати про себе і сьогодні.
Зняті з хреста
Пішла біда із торбиною
По всій Україні,
Несла вона заплакані
Очі свої сині.
Ішла вона дорогами
Босими ногами,
Дать поїсти б біді хліба —
Нехай сяде з нами…
Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здо¬лало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинних замучених предків і застерегти від по¬вторення страшних помилок.
27 листопада в нашому ліцеї відбувся урок-реквієм, присвячений жертвам голодомору 1932-1933 років.
Не звільняється пам’ять.
Відлунює знову роками
Я зітхну… запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем –Потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивлюсь: Вкраїна, XX століття,
І не рік, а криваве клеймо – «33».
