Нас просто не існує без Шевченка. У ньому – уся історія наша, усе буття, усі мрії.
Уявити себе без Шевченка українцеві – все одно, що без неба над головою. Він – вершина нашого родового дерева.
При знайомстві з подіями Шевченкового життя може скластися враження, що вони – наче ланцюг випадковостей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за «козачка» в подорож до Вільна й Петербурга рано осиротілого Тараса, і зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер’єрів петербурзьких театрів, і обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова – ці «сходинки» Шевченкового зростання оперті начебто на нетвердий ґрунт збігу обставин. Але він усе ж таки досяг вершини слави.
Протягом минулого тижня в нашому навчальному закладі відбулись заходи присвячені великому Кобзарю. Це і виховні години, і урочиста лінійка, і зустріч з представниками міської цетральної бібліотеки.
